«Gracia»

Я мовчки слухав наївні повісті,

Що промовляли твої вуста.

Грандіозні зізнання совісті,

Наче отрута,

Дзвеніли в моїй голові.

Ти лукавила, стрімголов занурившись в образи,

Кидалась на мене, наче потвора,

Але така красива, така наївна та хижа.

Мені поволі ставало холодно від твоїх балачок,

Вони дуже швидко втомлювали.

Ти з' їдала мене кожним пустим словом,

Кожним необережним поглядом зжирала моє тіло,

Виривала своїми нещодавно чищеними зубами

Плоть із моїх грудей

І зникала о третій ночі,

Коли я засинав.

Але забувала забрати свою зубну щітку,

Дешеві парфуми та косметичку.

Ти незграбно шукала вихід,

Підсвічуючи телефоном у якому сідала батарея.

Ти думала, як втекти не помітно,

Щоб не порвати вже не нові колготки,

Щоб не залишити слідів своєї любові,

Ані запаху своєї чорної крові,

Ані спогадів.

Ти все ж знаходила той клятий вихід,

І розуміла, що боса.

Додітька, ти була боса???

Можливо ти так і прийшла (боса),

Не знаючи як і для чого ти тут опинилась

І для чого мене знайшла...

2012р.

(Darmogray)