You draw the sky red

Вкотре кличеш мене на дуель,
Розбиваєш і знову нищиш.
Ти тримаєш в руках акварель,
Не малюєш нею, а пишеш
По мені, по небу і мріях,
І по моїх розпатланих снах,
Де в жаркому вогні безнадії
І для мене залишила страх,
Що його написала зеленим,
А червоним краї обвела,
Наче кров’ю, що взяла із мене
І у безвість обох завела.

Не вернемо ми більше час,

Не візмемось востаннє за руки...

Сонце світить у небі для нас,

Світить кольором чорним розлуки.

(Darmogray)