Доля нас роз*єднала
навік...
Лиш черврний розбурханий ранок
Ще дихає порухом твоїх повік...
Твій голос ще схоплює вітер,
Несе його крихтами ввись,
Його слухає Марс і Юпітер,
Але ж я його слухав колись!!!
Твої вуста тепер цілує вечір,
Легким туманом обійма
Ті крихітні, тендітні плечі
Й до тебе стиха
промовля:
"Вас немає в піснях і в романах-
Вітер голос твій проковтнув...
Він залишится в серці й на ранах,
Адже хтось ще його не забув..."
Лиш черврний розбурханий ранок
Ще дихає порухом твоїх повік...
Твій голос ще схоплює вітер,
Несе його крихтами ввись,
Його слухає Марс і Юпітер,
Але ж я його слухав колись!!!
Твої вуста тепер цілує вечір,
Легким туманом обійма
Ті крихітні, тендітні плечі
"Вас немає в піснях і в романах-
Вітер голос твій проковтнув...
Він залишится в серці й на ранах,
Адже хтось ще його не забув..."
(Darmogray)
Комментариев нет:
Отправить комментарий